Вуглеводи –
найголовніші органічні речовини в природі. У рослинному світі на їх частину
припадає 80-90% з розрахунку на суху речовину. У тваринних організмах
вуглеводів міститься 2% від маси тіла, причому основна їх кількість міститься в
печінці й м’язах у вигляді запасного полісахариду глікогену. Вуглеводи
складають основну частину раціону людини. Добова потреба вуглеводів 400–500 г,
з яких 20–30 г харчових волокон й не більше 100 г цукру.
До вуглеводів їжі належать моносахариди (глюкоза, фруктоза) та полісахариди – крохмал, глікоген, харчові волокна (клітковина й пектинові речовини).
Глюкоза служить ефективним засобом підтримання
харчування хворих й ослаблених людей, або при великих фізичних навантаженнях. Глюкоза
легко потрапляє у кров й швидко окиснюється з виділенням енергії (1 г дає 17,6
кДж).
Крохмаль повільно розчеплюється в організмі, тому
легко регулюється вміст цукру в крові (80-100 мг в 100 мл крові). Разом з
крохмалем в організм потрапляють вітаміни групи В, мінеральні солі в складі
таких продуктів як хліб, картопля.
Глікоген входить до складу м’яса, риби, печінки.
Клітковина міститься в квасолі, грибах, капусті,
буряці, сухофруктах. Вона необхідна для регуляції перистальтики кишківника,
нормалізує функцію жовчновивідних протоків, виведенню холестерину з організма.
Пектинові речовини абсорбують й виводять з організма
токсичні речовини. Пектину багато у тикві, мармеладі, повидлі. Засвоєння
вуглеводів в організмі значне й складає близько 85–98%
Вуглеводи їжі
починають гідролізувати вже у ротовій порожнині й повний гідроліз до
моносахаридів закінчується в кишківнику під дією ферментів підшлункової залози.
Моносахариди всмокчуються стінкою кишківника, потрапляють у кров й
розподіляються по органах та тканинах в залежності від їх потреби в
енергетичному й пластичному матеріалі. Надлишок глюкози відкладається у печінці
(до 150 г), мязах (0,2–0,7%) у вигляді запасного вуглеводу – глікогену. У разі
потреби, наприклад, під час фізичних навантажень глікоген перетворюється на
глюкозу, яка живить організм. Частина глюкози в м’язах, окиснюється до кінцевих
продуктів – вуглекислого газу й води, при якому виділяється енергія.
Вуглеводи їжі починають гідролізувати вже у ротовій порожнині й повний гідроліз до моносахаридів закінчується в кишківнику під дією ферментів підшлункової залози. Моносахариди всмокчуються стінкою кишківника, потрапляють у кров й розподіляються по органах та тканинах в залежності від їх потреби в енергетичному й пластичному матеріалі. Надлишок глюкози відкладається у печінці (до 150 г), мязах (0,2–0,7%) у вигляді запасного вуглеводу – глікогену. У разі потреби, наприклад, під час фізичних навантажень глікоген перетворюється на глюкозу, яка живить організм. Частина глюкози в м’язах, окиснюється до кінцевих продуктів – вуглекислого газу й води, при якому виділяється енергія.